Наша рідна Україна – це край, де почалося наше життя, тут жили наші прадіди, тут корінь українського народу, який сягає в глибину століть. Ми українці, а значить маємо знати свою історію, розвивати культуру, традиції любити свій народ, а це значить шанувати мамину пісню, що вчила добра, ласки, пам’ятати батьківську хату, бабусину скриню, з трепетом брати в руки речі, які в ній є, і берегти як найціннішу реліквію.
Здавна зберігає наш народ пам’ять про хустку як про давній символ. Хустка-перша ознака одягу жінки – була широко розповсюджена по всій Україні і відіграє велику роль для української дівчини, жінки.Допоки ходять по світу наші матері, доти ми почуваємось дітьми, навіть якщо вже дорослі… З материнським благословенням ідемо в життя, у найскладніші хвилини звертаємось до мами, часом навіть подумки, і можемо знайти прихисток та любов у її обіймах і розраду в рідному слові.
Допоки діти зберігають у серці ніжність і вдячність до мами, жива вона чи відійшла за вічну межу, доти живе людська пам’ять і не згасає вогник любові. Цей нерозривний зв’язок живить наші душі і тримає на світі рід людський.
Свято Дня матері – з тих, які є вічними й дорогими для кожної людини. Українська хустка - це витвір мистецтва, це носій генетичного коду українців, оберіг, а ще – бабусин і мамин заповіт кожному, материнська любов і пам'ять. Цей яскравий декоративний елемент жіночого вбрання є одним із найважливіших, бо супроводжує людину від її народження протягом всього життя. Тому до Всесвітнього дня Української хустки активно долучилися і наші прекрасні вчительки! Щоб своїм власним прикладом показати і надихнути учнів.
