Попередження дитячого суїциду в сім’ї

 

Нині однією з гострих проблем є проблема зростання кількості самогубств дітей, підлітків, молоді.

Здавалося б, інстинкт самозбереження – наймогутніший з-поміж усіх інстинктів будь-якого живого організму. Що ж має статися, щоб зламався закладений природою найнадійніший страховий механізм?

Основні мотиви суїцидальної поведінки:

 

1.Переживання образи, самотності, відчуженості, неможливість бути зрозумілим.

2.Реальна або уявна втрата батьківської любові, нерозділене кохання, ревнощі.

3.Переживання, пов’язана зі смертю одного з батьків, з їх розлученням.

4.Почуття провини, сорому, незадоволеності собою.

5.Страх перед ганьбою, глузуванням, приниженням, покаранням.

6.Бажання помсти, погрози, шантаж.

7.Бажання привернути до себе увагу, викликати жаль, співчуття.

Що ж робити? Загальні стратегії для батьків.

 

- Якщо можете, ігноруйте негативну поведінку дитини та концентруйте увагу на позитивних рисах. Діти потребують уваги. Відзначаючи позитивні риси, ви спонукаєте дітей проявляти їх частіше.

- Критикуйте поведінку, а не дитину. Наприклад: говоріть «битися не можна, тому, що…» а не «Ти поганий, тому, що б’єшся».

- Створюйте умови для навчання. Спонукайте дитину зрозуміти, що вона може помилятися, і це не загрожуватиме вашим стосункам з нею, вони не припиняться через те, що сталося.

- Чітко наголошуйте, чого ви очікуєте від поведінки дитини. Наприклад, не кажіть «Не роби безладу», а поясніть, що саме ви називаєте безладом.

- Слухайте дитину та співчувайте її почуттям і думкам. Це дозволяє дитині зрозуміти, що ви цікавитеся її життям, що ви справедливі.

- Не соромтеся вибачатися. Це показує дитині, що помилятися – нормально, що на помилках потрібно вчитися. Така поведінка сприятиме встановленню довіри і поваги.

І головне – не будьте байдужими до своїх дітей!